Шість КПІшних років тепер залишаться у спогадах і на фото. Проте тлом для них буде не лише Київ, але й Карпати – саме там, недалеко від Ворохти розташована студентська туристична база «Глобус». Звідти повернулась сьогодні, з рюкзаком за спиною, який вже зовсім не здається важким і недоладним.
Тиждень тому, крім змінного одягу і засобів гігієни, в ньому були ще й спальник та спільні продукти нашого загону №1, розділені на всіх. Звісно, дівчат в горах не «грузять», але для мене, новачка, навіть цієї ваги виявилось забагато. Кожен підйом супроводжувало збите дихання, а під час хоч маленького, але спуску, все в душі калатало від радості: йти вниз набагато легше, ніж вгору. Головне, не забувати про коліна, які не треба розгинати.
Хай там як, похід довжиною в чотири дні позаду. Так само як і дощ, град, туман, гроза, спека, а також багнюка і глина, які ми місили двадцятьма парами чобіт. Початкова точка – «Глобус», кінцева – село Кваси. Між ними озеро Бребенескул, гори Піп Іван, Говерла і Петрос.
Ще ніколи не доводилось спати у наметі під іржання коней і звуки дзвіночків худоби, готувати вночі суп з грибів, гороху і тушонки в тамбурі намету на пальнику, слухати останні новини в переказі охоронника крамниці у напівзруйнованій обсерваторії, співати гімн України на кожній вершині, пити воду зі струмка і прати речі у гірській річці.
Ще ніколи не доводилось робити стільки зусиль над собою. Можливо, варто це повторити)
Матеріал з блогу
